Україна VS. шаріївщина: невідомі сторінки антидержавної діяльності прихильників Шарія

Україна VS. шаріївщина: невідомі сторінки антидержавної діяльності прихильників Шарія

Діяльність Анатолія Шарія та його прихильників є бездонним джерелом для розслідувань. Можна практично безкінечно знаходити факти, що підтверджують проросійську позицію його прибічників. От вчора, наприклад, на сайті «НВ» з’явилася інформація про те, яким чином під час місцевих виборів-2020 Партія Шарія просувала себе на каналах Медведчука.

Що ж, ми теж сконцентруємося на оточенні Анатолія Шарія. Зокрема, цікавість для «дослідників шаріївщини» становить особа, яка певний час очолювала Партію Шарія та вже була звинувачена СБУ в антиукраїнській діяльності, — Антоніна Бєлоглазова, яка зараз працює у проросійському онлайн-виданні «Страна.юа» та проводить маніпулятивні опитування на вулицях.

Щодо самої Бєлоглазової вже неодноразово публікувалися розслідування, які доводять її проросійські погляди, тому просто заповнимо пробіли в цій історії.

Сайт Центральної виборчої комісії (ЦВК) свідчить про те, що 28 січня 2019 року Антоніна Бєлоглазова була акредитована як представниця ЗМІ від інформаційного агентства «Медіа-Потік» на виборах Президента України, які відбулися 31 березня 2019 року і закінчилися перемогою Володимира Зеленського.

Водночас Бєлоглазова була зареєстрована офіційною спостерігачкою на цих самих виборах від громадської організації «Всеукраїнське об’єднання “Успішна варта”» під номером 216.

Із правозахисною громадською організацією «Успішна варта» все більш ніж зрозуміло: ця організація була створена за ініціативи та фінансується соратником Януковича Олександром Клименком, що переховується від правосуддя на території Росії. Однак інформаційне агентство «Медіа-Потік», від якого була акредитована на виборах президента журналістка Бєлоглазова, викликає цікавість.

За даними того ж сайта ЦВК, від цього інформаційного агентства на виборах президента було акредитовано 5 осіб:

  • Бєлоглазова Антоніна Олександрівна;
  • Журбенко Артур Володимирович;
  • Садоха Денис Валерійович;
  • Тодоров Дмитро Володимирович;
  • Челбарах Анна Семенівна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство “Медіа-Потік”» було створене 9 липня 2017 року. Згідно з відомостями платформи відкритих даних «Youcontrol», його заснував Денис Валерійович Садоха, про якого у Вікіпедії є ціла сторінка.

Серійний підприємець із Харкова, Денис Садоха у 2000‒2003 роках очолював ГО «Український національний комітет сприяння правоохоронним органам та органам державної влади у сфері боротьби з корупцією та організованою злочинністю», який у 2013 році увійшов до громадської ради при Міністерстві доходів і зборів, очолюваному Олександром Клименком. Однак уже у 2014 році Садоха перепрофілювався і став журналістом.

Його часто представляють як головреда інтернет-видання «Право и контроль». Журналістка «Детектора медіа» Гала Скляревська детально описувала суть претензій до нього з боку СБУ ще в листопаді 2020 року, коли розбирала ситуацію з поширенням пропагандистських меседжів стосовно катастрофи MH17.

Видання «КиевVласть» опублікувало один із матеріалів Садохи в липні 2017 року. У цій публікації Саходу представлено як експерта Інституту публічної політики та консалтингу (ІНПОЛІТ). Видання «Texty.org.ua» внесло цю громадську організацію до своєї бази сумнівних псевдосоціологів.

13 травня 2019 року Дениса Садоху затримували співробітники СБУ при спробі вилетіти з Києва до Москви для участі в телеефірі пропагандистського каналу ТВЦ, про що повідомила в коментарях очільниця львівського осередку «ОПЗЖ» і фігурантка бази «Миротворець» Інна Іваночко.

У своєму інтерв’ю проросійському виданню «Украина.ru», де він є частим дописувачем, Садоха розповів деталі свого затримання в Борисполі. Він повідомив, що тривалий час жив в еміграції в Польщі, а 2019 року польська влада відмовила йому й у журналістській акредитації, й у перебуванні на території Польщі.

В іншому своєму інтерв’ю для «Украина.ru», яке Садоха дав зі своєю дружиною Ганною Басніною, йдеться про проблеми українців у Польщі. Звісно, не обійшлося й без обговорення питань, пов’язаних із Бандерою. У цілому, звичайний набір проросійських штампів.

За даними «Youcontrol», дружина Садохи Ганна Басніна була директоркою «ІА “Медіа-Потік”» у той час, коли він був його власником. Токшоу Савіка Шустера, куди Басніну було запрошено у січні 2016 року, титрувало її як головну редакторку видання.

Вже у 2019 році власником видання «Медіа-Потік» став Дмитро Володимирович Тодоров — соратник проросійського журналіста Руслана Коцаби та співзасновник громадської організації «Координаційний центр свободи слова». Цей «Центр» використовувався для маніпуляцій у процесі захисту проросійських спікерів від дій правоохоронних органів України.

За іронією долі Дмитро Тодоров увійшов у перший склад громадської ради при Міністерстві інформаційної політики України (МІП). У протоколі засідання установчих зборів громадської ради вказано, що Тодоров представляв інтереси Всеукраїнської профспілки працівників автомобільного транспорту.

Разом із ним тоді до громадської ради при МІП увійшли Дмитро й Катерина Василець, Євген Тімонін, Павло Тисевич та Євген Клюєв. На жаль, українське законодавство не містить підстав відмовити громадській організації від делегування представника, якщо всі формальні вимоги до входження у громадську раду виконано.

Пізніше Василець і Тімонін були засуджені до 9 років позбавлення волі за допомогу у створенні пропагандистського каналу «Новороссия ТВ». Однак невдовзі вони були звільнені, про що Дмитро Тодоров написав на своєму фейсбуку.

Згідно з даними сервісу «Youcontrol», Дмитро Тодоров також є засновником ТОВ «Сірріс», яке здійснює постачання продовольчих товарів та часто світиться в державних тендерах. Воістину, це є дуже символічним: прагнучи отримати гроші українських платників податків, Тодоров одночасно використовує ці гроші для ведення проросійської пропаганди серед тих самих платників податків.

Однак усе таємне рано чи пізно стає явним. Так, Дмитро Тодоров використовує свою електронну пошту ([email protected]) при здійсненні комерційної діяльності. І ту саму поштову скриньку Тодоров використовує, щоб написати принаймні два листи Вікторії Шиловій, яка активно співпрацювала з окупаційними адміністраціями Луганська і Донецька.

За даними центру «Миротворець», Вікторія Шилова підтримувала зв’язок із міністерствами пропаганди «ДНР» та «ЛНР». Це стало відомо з матеріалів її зламаної поштової скриньки, яку представники «Миротворця» виклали в публічний доступ у квітні 2017 року.

Із матеріалів зламаної поштової скриньки Вікторії Шилової стало відомо, що 14 квітня 2015 року Дмитро Тодоров пише їй:

«Есть идея поучаствовать в собрании для избрания состава "Громадської ради при міністерстві інформаційної політики України".

Если туда пройдут свои люди, можно получить много привилегий, возможностей и доступа к СМИ.

Мы на это собрание регистрируем своих людей, для голосования, но людей не хватает.

У тебя есть человека три-четыре надёжных человека, которые могли бы завтра (15.04) заполнить анкету в эл. виде (я сброшу) и, 04 МАЯ прийти на это собрание и проголосовать за своих людей, я всё расскажу».

Черговий раз видання Тодорова «Медиа-Поток» привернуло увагу «Детектора медіа» вже в серпні 2020 року. За даними «ДМ», контррозвідники Служби безпеки України викрили діяльність агентурної мережі ФСБ Росії в Херсонській області. У працівника видання «Медиа-Поток» та блогера Кирила Стремоусова провели обшук, під час якого вилучили телефон і комп’ютери. Пізніше стало відомо, що Стремоусов торгував журналістськими посвідченнями.

Таким чином, матеріали з відкритих джерел свідчать, що колишня очільниця Партії Шарія Бєлоглазова була акредитована як журналістка на вибори Президента України у 2019 році від онлайн-медіа «Медиа-Поток», яке контролював Дмитро Тодоров. Сам Дмитро Тодоров є членом розгалуженої мережі проросійських журналістів та блогерів в Україні, діяльність яких може бути тісно пов’язана з правозахисними ініціативами «Успішної варти» Олександра Клименка. З часом більшість таких «журналістів» знаходять прихисток у редакції видання «Страна.юа». Так, наприклад, журналістка «Страны.юа» Леся Медведева, яку нещодавно Анатолій Шарій звинуватив у тому, що вона не там поставила свій лайк, входила до політичної ради партії Клименка «Успішна країна».

 

Джерело: "Детектор Медіа"

Дмитро Золотухін